Вірші
Голоси
Та досить, вистачить, перестаньте, чому ви знесилюєте мене? Чи мало я вже настраждалась, чи мало горя світ приніс мині? Лишіть мене, хоча б перестаньте ви на хвильку, затихніть ви вже голоси. Не чую вас я, ну що зробила, в чому провинилась, ви я, так діло в чом. Чому не покидаєте мене, невже не стоїть душа мого житя, і стоїть богу її відати. Але не хочу помирати я, ні не стану, я не буду. Непросто я страждала так, щоб богу так рано душу повернути. Я проживу та іншим допоможу, я почула вас, жити буду!
3
0
277
Символ
Символ співчуття це сльози, можливо, але сльози різні бувають. І не відгадаєш чому плаче та чи інша людина, такі та не вгадаєш чи справжні вони. То що говорити про співчуття, чи можуть люди від душі співчувати друг другу. Чому це прикидатися, навіщо удавання, навіщо ці заздрості, вони віть ваша сім'я, друзі та родина. Тому живіть, довіряєте, бережіть, бо коли втратити, буде вже пізно жалкувати про втрачений час.
1
0
317
Метелик
Метелик, метелику, мотиль.
Що ти бачив, що ти чув?
Любила, чи кохала вона мене?
Що ти знаєш, що скриваєш!
Що не розповідаєш?
Чи зустрічається вона з кимось?
Чи любить вона його, а він?
Кажеш болю завдає!
Я поплачуся за неї. І перепрошу, що покинув.
Вона може не прощати, але я її більше ніколи не покину.
2
0
161
Щастя
Щастя це коли на душі та серці добре,
Коли ти посміхаєшся дощу,
Коли рідні всі здорові,
Та вільний ти як птах.
Якщо ти можеш робити що захочеш, і їздити по всім краям.
Коли ти любиш та коханий.
І все добре й нема війни.
2
0
156
Серце і душа
Він чого ж так болить серденько.Скажи мині душа, від чого плачуть мої очі, і квіти кров'ю облива.Невже до мене прийшла весна, але заміж вийти за другого повинна я.Що ж робити, можливо мушу тебе не слухати, і зробити те про що просить сім'я.Чи почути твою молитву, і втекти в далекі края.Надіюсь простять вони мене, і колись зрозуміють, що справжня любов краще, чим вічна брехня.
3
0
141
Мрія таєть
З часом мрія таїть, а серце забуває.
Як же це невинно мріяло дитя.
Ті малі турботи, і легкі переживання,
з часом виростають, і серце нагнітають.
Такі умирають, ті мрії досконалі.
Але завжди можна, сповнити або знайти
нові.
Треба лиш просунутись, від сона страшного.
І забути хоч, на хвильку про дорослий світ.
2
0
74
