My ancestry
The damp had got its grip years ago but gone unnoticed. The heads of the joists feathered slowly in the cavity wall and the room’s wet belly had begun to bow. Once we’d ripped the boards up, it all came out: the smell, at first, then the crumbling wood gone to seed, all its muscles wasted. You pottered back and to with tea, soda bread, eighty years shaking on a plastic tray. One by one we looked up, nodded, then slipped under the floor. We moved down there like fish in moonlight, or divers round an old ship.
2019-12-26 20:00:15
3
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Enok Mayeny
@JENOVA JACKSON CHASE you welcome. Stay tune for more.
Відповісти
2019-12-29 00:03:28
1
JENOVA JACKSON CHASE
Відповісти
2019-12-29 09:29:43
1
Mehak Kapoor
Would you like to publish your content in book??
Відповісти
2020-12-10 18:05:19
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12837
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2350