Ce qu'il veut

Élodie

Un tourbillon de lumière Un tourbillon d'attente Être beau, du moins en avoir l'air Être sur une scène, précisément au centre Mais il ne le veut pas Ce qu'il veut est plus précis Il veut un sourire attendri Il veut voir une lumière aveuglante Il veut son tourbillon d'attente Il le veut, croyez-moi Il veut se pendre avec une corde- NON ! Il veut attendre, attendre, attendre Il veut choisir entre le mauvais et le bon Il veut, il veut, il veut finir en cendres Il sait ce qui lui arrive Il ne lui arrive rien Il veut croire qu'il est à la dérive Il veut croire qu'il ne vaut rien Mais c'est la vérité, il ne vaut rien Il est stupide, il ne vaut rien Il s'invente une dépression, il ne vaut rien Laissez-le, il ne vaut rien Il pourrit les réseaux sociaux, il ne vaut rien On est d'accord ? Ce qu'il veut, c'est précis Il veut être choyé à vie Il veut, il le veut, ça c'est clair qu'il le veut Il ne mérite pas qu'on lui accorde son vœu Il va y croire à force. C'est pas notre faute, on l'a prévenu ! Il fait semblant de se faire mal Il a dessiné des traces rouges sur son bras Certains disent "c'est pas normal !" D'autre s'en foutent, comme vous et moi Il est revenu avec des traces épaisses et noires Plutôt bien réalistes Bah! C'est juste un artiste Il n'est pas au désespoir Venez, on part, il est toxique avec ses fausses lubies ! Le lendemain de l'abandon Il a fait semblant de mourir Tout le monde s'est senti con Mais a préféré en rire C'est pitoyable de faire semblant de sauter d'un immeuble pour avoir de l'attention. Il s'est entraîné à bouger ses articulations dans un angle impossible Il a pris de la sauce tomate pour imiter du sang et, impassible, Il a avoué dans une lettre qu'il allait vraiment mal, au fond. Merde.

2020-11-20 13:06:47

Інші вірші поета

L'hypocrite demoiselle Le goût des larmes Trois amis Multimasque

Інші поети

шумрочка

@shummra

Ірина Возняк

@Irinka_Voznyak

Макс Фолс

@pr_mikhailovich

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12418

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

1857