Вірш про кохання
@Princes_dina_❤❤
Ми зовсім різні з тобою, І маєм свою мету, Та залишатись собою немає часу я йду, Я йду назавжди від тебе, Я покидаю тебе, Не обіжайся на мене, Повір любила тебе, За все любила на світі, та зрозуміла одне, нам не судилось зустрітись, Но ми зустрілись і все..... Все,що було лиш між нами, Більше немає ніде, Ми тепер стали чужими.... Я йду від тебе а ти, Не розумієш що сталось, Та з часом все ти поймеш, "Тобі завдала я болю, Ти ненавидиш мене, Та несуди так суворо, Вибач як зможеш мене!" Ми розійдемось навіки, Ти непобачиш мене, Я незустрінусь з тобою, Ми тепер зовсім чужі. Спогадів більше немає, Я зруйнувала усе, "Я просто хотіла любові, Я просто хотіла тепла, Я бути хотіла з тобою, А в тебе все часу нема" Та знай я не люблю чекати, А може не вмію лише, Одне тобі хочу сказати "пробач"якщо зможеш мені!
2018-04-23 12:58:45
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
@Princes_dina_❤❤
Красота.❤❤
Відповісти
2018-04-23 13:03:30
Подобається
Neizvesna
@@Princes_dina_❤❤ Слово не обіжайся виправ на, не ображайся!
Відповісти
2018-05-04 17:23:48
Подобається
Інші вірші поета
На лижах Два плюс два
Інші поети
JENOVA JACKSON CHASE
@PercabethNewt
Zeen
@Blue_Bliss
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2528
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2706