Вірш про кохання
Ми зовсім різні з тобою, І маєм свою мету, Та залишатись собою немає часу я йду, Я йду назавжди від тебе, Я покидаю тебе, Не обіжайся на мене, Повір любила тебе, За все любила на світі, та зрозуміла одне, нам не судилось зустрітись, Но ми зустрілись і все..... Все,що було лиш між нами, Більше немає ніде, Ми тепер стали чужими.... Я йду від тебе а ти, Не розумієш що сталось, Та з часом все ти поймеш, "Тобі завдала я болю, Ти ненавидиш мене, Та несуди так суворо, Вибач як зможеш мене!" Ми розійдемось навіки, Ти непобачиш мене, Я незустрінусь з тобою, Ми тепер зовсім чужі. Спогадів більше немає, Я зруйнувала усе, "Я просто хотіла любові, Я просто хотіла тепла, Я бути хотіла з тобою, А в тебе все часу нема" Та знай я не люблю чекати, А може не вмію лише, Одне тобі хочу сказати "пробач"якщо зможеш мені!
2018-04-23 12:58:45
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
@Princes_dina_❤❤
Красота.❤❤
Відповісти
2018-04-23 13:03:30
Подобається
Neizvesna
@@Princes_dina_❤❤ Слово не обіжайся виправ на, не ображайся!
Відповісти
2018-05-04 17:23:48
Подобається
Інші поети
BON BON
@bon_bon_c0xu
Юнита
@neizvestnaya_kim
Jason Fairhurst Wall
@forever_is_always_now
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4282
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2525