Скажи...
Скажи, чому, ти забираєш Мене, щоночі в свої сни Скажи, чому, ти обіймаєш Того, хто душу твою вбив Скажи, мені, чому, ти плачеш За тими, хто тебе кохав За тими, хто тебе лиш бачив Але "кохаю"- не сказав Чому, ти так зі мной радієш З моїх лиш жартів Мабуть... Ні Від поцілунків моїх млієш Гориш, палаєш, мов в вогні Скажи, чому не сонце сяє І місяць, чом знов не горить Мабуть, тому, що вони знають Як серденько твоє болить Скажи, чому любов отрута Слова печальні мов ножі А ми з тобою, мов на мурах Пішли по лезу... На межі Скажи, чому троянди плачуть І квіти більше не цвітуть Мабуть, тому, що вони бачать Як твою душу - мрії рвуть Скажи, чому, ми не радієм Тим дітям, що немов цвітуть Мабуть таки, тому, що бачим Як наші душі мрії рвуть
2018-11-26 19:32:35
4
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2027
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2001