Людські чудовиська
Я вбита вже тисячу років, Я мертва вже сотні віків. Не вірю я навіть пророкам, Не те що в список ваших брехливих слів. Тому прошу Вас: " Мовчіть!" Замовкніть, і не смійте говорити. Ви гнилі люди, лицеміри, Чудовиська, скажені пси... Я зроду віку, краще б і не знала, Таких як Ви, гидких, злиденних, Добром обділених, нікчемних. Що за копійку вбити ладні, Що друга кинуть у бою, Що брату взмозі кров пустити, І матері, за гроші, віку вкоротити. Ви всі бридкі мені. Я б стала, бісом, чортом, духом. Дияволом стала б навічно, Щоб тілько винищити вас навік, Чудовиськ, що назвалися людьми...
2021-09-14 15:12:27
1
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3314
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
4144