جدتي
Monia Zanata
جدتي النائمة اسفل كَومٍه من التُراب انتِ لا تعلمين كم الفراغْ الذي تَخلف بعد رحيلكِ اِشتقتُ لكِ كَثيراً اصحبتُ اتمنيَ ان تعودِ اِلي او ان اتِ انا اليكِ اصحبت دموعي تَنهمِر وَحدها بمُجرد ذكركِ قَلبي اصبح ينبُض بقوة فقط من ذكراكِ اُحبكِ
2020-07-26 02:45:53
8
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Monia Zanata
@Safaa Ahmed يارب
Відповісти
2020-07-26 15:05:44
1
Safaa Ahmed
دايما احلم أنها بتضحك وبتحكى أنها مازالت حية
Відповісти
2020-07-26 15:05:53
2
Safaa Ahmed
كل حاجاتها أتذكرها
Відповісти
2020-07-26 15:06:08
2
Інші вірші поета
الكَذِبْ & قَلبي قد تفتت ترويج
Інші поети
Jenn
@Jenna_Jeanne
Sweet_ k452
@sweet_452
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Jojo Harl
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
16750
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12146