"Мені кожен вечір, запалюють зорі"

Честер Фінч

Мені кожен вечір, запалюють зорі. І образ твій ловлю, як білий сніг. Я не хочу знати, що час лікує.. А з ним лікує, і мої дні.. Я більше не тримаю тривоги, і все що мав у собі, я відкинув геть.. Всю злість, всі байдужі діалоги.. Нехай весь смуток, прожену я геть.. Мені кожен вечір, запалюють зорі. Яка краса, який чарівний світ. Не можу бути у світі цьому! Тривожних днів, засмучених людей.. Нехай у житті твоєму, буде щастя. Це щастя, хай панує над усім!

2023-07-16 18:03:48

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Lexa T Kuro

Вища сила Кохання - це коли зміг від нього відмовитися... побажавши іншій людині Щастя. Сильний вірш! Дякую за нього!🙏☀️

Відповісти

2023-07-17 07:00:36

1

marco polo

Це прекрасно, Друже

Відповісти

2023-07-18 14:53:53

1

Честер Фінч

@marco polo Дякую👊

Відповісти

2023-07-18 15:08:14

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12239

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1968