Наказ
Керол
Я не знаю де я зараз, Чи стою позаду, Чи вже виконав чийсь наказ. Я втомився чекати, Чекати тут, у черзі. Я чекаю, сподіваючись Знайти за чим гнався за всі межі. Я не готовий відпускати, Тому що занадто багато вже втрачав. Я відмовляюся чогось бажати, Але в черзі таки довго стояв. Стріляв у небо тими бажаннями, Але тоді застряг на землі. Я можу не спати днями, Якщо ти накажеш мені. Я можу затримати подих, Можу прикусити свого язика, Я можу підробити усмішку чужих, Лиш накажи, бо я вірна людина. Слова у голові будують свою архітектуру, Вони мене руйнують зсередини. Твої накази змінюють мою літературу, А я піддаюся мов мішок пилини. Я думав, що зможу після цього літати, То чому ж тоді я втонув? Я ніколи не зможу дізнатись, Чому це падаю вниз, І приземлення так і не відчув. Лиш відчув, як холоне моя кров, Коли падаю униз. Пронизливий вітер у груди ввійшов, Чи то охоплює холодний бриз? Не знаю де я зараз, Чи досі в черзі виконувати наказ, Чи впав униз, Де втратив нарешті той наказ.
2023-07-31 17:26:40
2
0
Інші вірші поета
Хай малює преса По жорстокому добре Маска Будь мені кимось
Інші поети
Nashi
@nourashii
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8244
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1127