Не живий
(18+)
Це не життя, Я не живий, Це все брехня Оповила світ черговий. Ми всі однакові, Самотні, налякані. Чи хтось коханий? Чи хтось вже п'яний? Чи хвилюється хтось? Чи хвилювалися вони колись? Достатньо чи недостатньо бути ідеальним? Я намагався написати свою ідеальну історію, Я працював днями й працюю ночами, Аби довести, що маю свою ідеальну траєкторію. Бути пробаченим чи мати славу? Я просто заламана людина. Я мав від коханої каву, Але тепер боюсь, наче мала дитина. Шукаєте кохання? Але ми всі в кайданах. У нас все виникають дурні запитання: Чи будемо у своїх океанах? В серцях коханих? Чи у днях п'яних? Якби подивитися в глибокі очі, Я б втопився без вагань одразу. Я покажу колись всі свої погані сторони, Якби ж ви відчули найтемнішу мою фазу. Утекти чи прийняти правду? Або може я вже такий? Мій світ не з доброго складу, Я втечу, бо вже не живий.
2023-07-29 09:46:32
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Роузі Рей
Чудовий вірш!❤️
Відповісти
2023-07-29 09:48:40
1
Керол
Дякую ♥️
Відповісти
2023-07-29 09:48:58
Подобається
Керол
@Роузі Рей Спасибі)
Відповісти
2023-07-29 09:50:00
Подобається
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
104
15
15377
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
21
1545