Не живий
Керол
(18+)
Це не життя, Я не живий, Це все брехня Оповила світ черговий. Ми всі однакові, Самотні, налякані. Чи хтось коханий? Чи хтось вже п'яний? Чи хвилюється хтось? Чи хвилювалися вони колись? Достатньо чи недостатньо бути ідеальним? Я намагався написати свою ідеальну історію, Я працював днями й працюю ночами, Аби довести, що маю свою ідеальну траєкторію. Бути пробаченим чи мати славу? Я просто заламана людина. Я мав від коханої каву, Але тепер боюсь, наче мала дитина. Шукаєте кохання? Але ми всі в кайданах. У нас все виникають дурні запитання: Чи будемо у своїх океанах? В серцях коханих? Чи у днях п'яних? Якби подивитися в глибокі очі, Я б втопився без вагань одразу. Я покажу колись всі свої погані сторони, Якби ж ви відчули найтемнішу мою фазу. Утекти чи прийняти правду? Або може я вже такий? Мій світ не з доброго складу, Я втечу, бо вже не живий.
2023-07-29 09:46:32
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Роузі Рей
Чудовий вірш!❤️
Відповісти
2023-07-29 09:48:40
1
Керол
Дякую ♥️
Відповісти
2023-07-29 09:48:58
Подобається
Керол
@Роузі Рей Спасибі)
Відповісти
2023-07-29 09:50:00
Подобається
Інші вірші поета
Між пеклом та раєм Болі на твоєму лиці Крапка в поезії Омріяне місце
Інші поети
R E
@Rocks_Eyha
MaggieB
@MaggieB
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5027
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
15946