Я?

П'еро

Вже Інстаграм мені осточортів, Тікток, Фейсбук, Ютуб - то все оскома. І музика, гучний чи тихий спів - Лиш у душі пробуджується втома. Оригінальним бути не дано. Лиш друге місце - перше вже зайняли. І в келиху бурштинове вино Приглушує страшних думок навали. Себе утратив я поміж юрби, А може того "я" й не існувало. І в голові мов голос від труби: "Ти є ніхто. Невже цього замало?" Аби на мене глянули усі, "Прикольним" я так сильно хочу бути... Та плачу лиш, у ранішній росі. Та лиш сиджу загорнутий у смути.

2025-01-06 10:50:13

2

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Ruslana

В мені відгукнулися ваші рядки, дякую.

Відповісти

2025-01-07 21:31:34

1

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

46

44

3865

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

74

14

6876