Чарівне життя
Просто Человек
Чому я не боюся самоти, Чого вона немов магнітом манить? Напевно я вже звикся з почуттям пустоти, Мене воно давно дурманить. Я пам'ятаю ті часи, Коли я ще боявся самоти, Але вони минули, наче сон Покинувши величний трон. Всі почуття немов померкли, Неначе зникли без сліда, І люди ніби всі завмерли Чекаючи чарівного життя. Але його не буде...
2019-01-23 12:31:23
7
0
Інші вірші поета
Скляне місто Сонце Казковий персонаж
Інші поети
Yoongaboonga 7u7
@aesthetic_army
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1970
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4024