Őszinte szavak
Hogy mikor szerettem belé, Elég bizonytalan. Hogy miért szeretem, Pontosan magam sem tudtam. Már évek óta vonzott, Csak tagadtam. Az érzéseimet mélyen elnyomtam. Hogy ki ő nekem, Megfogalmazni nem tudtam. Barátnak hívtam, Miközben könnyeit törölve a karjaimba zártam. S testvérnek, Amikor biztonságát óvtam elszántan. Mit valóban éreztem, elzártam, A félelmeimre hallgattam. De az agyam, s a szívem összecsapott, És ekkor kezdődtek a bajok. Segítség kellett, hogy rájöjjek: A nevetését mért akarom csak magamnak önzően, És mért zavar, ha reggelente nem mellettem ébred. Aztán végre beismertem, Rájöttem, hogy mikor szerettem belé És megértettem, hogy miért tettem mindezt. Ezeket a sorokat azért jegyzem le, Hogy vele is megértessem: Mindig is szerettem, mert ő a tökéletes nekem.
2021-03-25 12:55:14
3
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Blili05
@Secret köszönöm szépen🥰❤
Відповісти
2021-03-25 17:05:56
Подобається
Felkelő Nap
Úristeeen! Ez olyan jó!🥺❤
Відповісти
2021-06-29 06:18:16
1
Blili05
@Felkelő Nap köszönöm🥰❤
Відповісти
2021-10-25 11:12:51
1
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
50
13
1432
І сиділи, курили
Ми сиділи і викурювали дні пачкáми, Вбивали їх пустими балачками Про погоду та інші нісенітниці. Годувалися казочками І давали обітниці. Ми сиділи і випивали. Чашка за чашкою З медом, ментолом, м'ятою чи ромашкою. І куштували пригорілі кекси, Що їх присипаючи насмішками, Виробляли рефлекси. Ми сиділи і малювали в календарі хрестики, Кілька аркушів перекреслили, Залишивши лише ту неділю, Щоб тих хвилин решту Ми ще так посиділи. І сиділи, курили, віддавали команди Аж поки опівніч не пробили куранти. І ми – дим, що розлетівся кімнатою. І наші старання увінчалися втратою Своєї кращої частини В полоні рутини.
63
17
4181