Душа
Коли тобі серед розваги пусто,
Коли на серце насіда журба
Піди у поле, віднайди доріжку
До свого серця,до свого села.
І як підійдеш знову до порога
Думками на своє не повертай,
А зваж:чи вартий ти підняти ногу
На цей поріг?
Тоді ще квітнув край,
А ти малим блукав поміж словами
(Покличе пітьму!З нею заговори!)
Була весна, бліда стояла мама
І проводжала сина у Світи.
Ти йшов назустріч незнайомій далі
І повернувся у останню мить:
"Я ще приїду, неодмінно,мамо!"
Але чому у серці так болить?!
Сліпило очі сяйвом позолоти,
Потроху забувалися думки,
А мати там сивіла від скорботи
І бур'яном побралися стежки.
Коли ж згадав про материнську ласку
Оте село полином поросло.
Спізнився вже!І втім
З'явилась частка вини твоєї.
Коли тобі серед розваги пусто,
Коли на серце насіда журба
Піди у поле,віднайди доріжку
До свого серця,до свого села.
І як підійдеш знову до порога
Думками на своє не повертай,
А зваж:чи вартий ти підняти ногу
На цей поріг...
2020-07-14 09:27:52
7
1