Наразі
Утопився б я наразі. Та живу чомусь і далі, Все мені це остогидло, Аж нутро назовні вийшло, Воно таке гниле й чернюще, Ніби в Стіксі окунулось, Не рятують вже мене, Ночі темні від ідей. Вже не можу, все обірвалось, Лють, надія і бідкання, Впало все в бездонну яму, Не побачу я вже їх - у роздумах своїх. Там лише кривава тиша. Від війни з самим собою, Все померло і згнило, Не зявиться більше, там біле крило. Не погляну зорям я в вічі, Не знайду там тепло я одвіччя. Буду блукати як той сиротина, У пустелі бездушній та сірій. Все в мені вже затихло, Не буде там сонце світити, Буду потрохи я те відчищяти, Від крові й від пилу. Віри немає у день сьогодений, І це мій останій, акорд. Він буде лунати у твоїм прийдешнім, В якому я буду мертвий.
2023-04-21 09:53:04
1
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2656
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10392