أنوبيس
Go Udy
"انا من اُشرف علي الضوء والظلام عالمي،انا من يعيش بين الارض والسماء، انا من ليس لديه اي من الحزن والسعاده، انا القاطن بين النهاية والبداية،لا تخافوا لان الخوف لن يفيدكم ولكن لاتتحمسوا فالنهاية واحده والكل يعلمها فلما المماطلة،والأن ارحب بكم بين غيوم عالمي الملونه التي تحكي قصص وتروي ذكريات خلدها التاريخ فـاستعدوا لانكم ستشاهدون ما سيثير تسائلات عقولكم ولكن اذا كنتم خائنين فارحب بكم في جحيمي السرمدي... بقلمي:-چۅوْ~~~" 
2021-12-19 10:45:45
1
0
Інші категорії
Ода Подійні Поеми Соціальні Для дітей Філософські
Інші поети
prabhat
@prabhat
Влад Кирик
@kirik_vlad_maths
Mila Kaminska
@Mila_Kaminska
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2482
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12001