Тривога

Анна Вишневська

Кожен ранок, я прокидаюсь І босоніж біжу у підвал Бо надворі серена вже грає Закликає в серці всіх шал Знову ранок мій неспокійний, Навіть кави не встигла зробить А на серці тривога все грає Закликає мене не тужить. "Бережи себе милий благаю Хочу знову тебе обійнять І хоч серце без тебе страждає Я не можу тремтіння вгамувать Милий знаю ти дуже далеко Але вірю що ти ще живий Напиши мені милий, що-небудь Напиши, що ти ще живий..." А тривога та клята лунає Кожен ранок і кожну ніч Мене ковдра твоя обіймає Я сумую без бебе Киць.

2023-03-04 08:42:46

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Сандра Мей

Сильно, гарно й так чуттєво. 🤩🔥👏

Відповісти

2023-03-04 09:31:27

Анна Вишневська

@Сандра Мей Дякую ☺️

Відповісти

2023-03-04 09:45:43

Подобається

Інші вірші поета

А може... ... Подаруй мені... Ми разом чи ні і це має значення...

Інші поети

joly

@joly

Mashka Zelenchuk

@Mashka_Zelenchuk

anna_vi

@anna_vi

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

2587

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

2579