Пародія
Прочитав я нещодавно умні речі, Серце кров'ю облилось. Не розумію: чи поет то, чи філософ, Чи зовсім безнадійний хтось. Написав вірша отого, Де алегорії заховані в рядки. Де від надмірно трагічного й сумного, Вигоряють книжні сторінки. По життю ти йдеш, Низько голову спустивши. Може, краще думать треба, Про веселе, щоб раптом не зітлів ти? Драми й так нам вистачає, Й трагедії ці нескінченні за вікном... Тіло теж свій ліміт має, Душа не заспіває, якщо різать її склом.
12.10.2022
13
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Скітер
дякую 😀
Відповісти
12.10.2022, 13:51
1
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1946
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8316