Зовсім не знати...
Знаєш, насправді я сильно втомилась... Втомилась любити дивлячись в спину Постійно чекати чогось без упину Для чого боротись за той кусок мила? А знаєш, я все відпустила. Хоча і не ясно, що саме мутила. Може була не та інтонація? Якою казала "ще не все втрачено"? А знаєш, воно того варте Тепла, що зігріє коли ти як арктика Світла, коли ти вночі йдеш лиш на ощуп в глухій тишині. Останнє що, знаєш? Я дуже щаслива, хоча ти напевно не менш і вродливий, Та зараз мені на це наплювати. Краще б тебе зовсім не знати...
2020-04-18 06:34:30
3
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2017
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3232