Мій.. не мій..
Порожнеча поселилась у серці, І зжирає мене цей біль, Я бажала б собі уже смерті, Якби знала, що ти не мій. Я б себе загнала у рамки, І дивилась на твій портрет. Я б отак сиділа до ранку, Облазивши весь інтернет. Я не можу до тебе торкнутись, І відчути твій подих п'янкий. Як хотіла б я повернутись.. У той час, коли був ти мій. І хоч серце сповнене болю, Я погано не можу сказать, Ти один, кому я дозволю, Так повільно мене убивать. Я твій образ згадую ночами.. І плачу, закривши лице. Хай мій біль змиє дощами. Я хочу забути все. Я чекатиму ще, що почую, Твій тембр, що трішки низький, І що колись я знову відчую.. Твій подих, що трішки п'янкий..
2018-11-03 13:25:56
9
0
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1239
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1721