***
Мене любов ненависті навчила… Леся Українка Ламав мене словами. Не вірив у мрії. А я плакала. Плакала від болю. Кричала від болю. Благала не залишати, Але ти все вирішив за нас обох. Хоч я і відпустила тебе, Та все-таки згадую тебе і плачу. Плачу і страждаю. Ненавиджу тебе! Та знову хочу міцно обійняти І не відпускати більше ніколи… Якби ти сказав мені, що ненавидиш мене, Я б із легкістю зітхнула. Тільки ти мовчиш… Винувать мене у всьому. Винувать у своїх бідах. Винувать лише мене. Я та, що зруйнувала твій світ. Винувать мене, винувать! Я не кохаю тебе ... можливо. Осінь приносить спогади про тебе. Осіннє листя нагадує про тебе. Зненавидь мене! Кричу від болю тобі і шепочу «прощавай». Якщо зустрінемося колись, то я пройду повз, З мовчанням на губах і зі сльозами в очах, щоб не обтяжувати тебе… A.Б. ( Ps: иногда выкладываю под своей настоящей фамилией)
2021-02-24 15:23:53
0
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4096
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2917