Де пальці кололи переспілі гілки від ялини.
А де сьогодні? Трупи прогнилі в обгорілих окопах.
Нам говорять вірити в світле, та бачу там прірву.
Я не знаю навіщо пишу і хто прочитає.
Не знаю дійде чи можливо не там ти,
Можливо помилки в графі адресата,
Та сьогодні, коли всі заснули під гуркіт снарядів,
Я чомусь відчув потребу тобі написати...
Тут всі як один, і, знаєш, всі мені рідні.
В тихі хвилини говорять як чекають там жінка і діти.
І друг мій Артем завжди йшов в бій з малюнком від сина,
А сьогодні зранку... ми його хоронили.
Не вір там нічому що скажуть в ефірах,
Я тут щоб вільні твої не були обрізані крила,
І сьогодні малий, виходячи з купи зруйнованих згарищ,
В руках стиснувши машинку, спитав:
"А коли завтра наступить мирне?"
Часто згадую час коли я був дитина.
Нічого і не змінилось: вірю в добро і такий же наївний.
Тільки тобі, а не Діду Морозу, мої листи про мрії.
Лиш би був мир. Лиш би додому живими.
Поскриптум:
Цілую. Зустрінемось в мирі.
Підпис.
***
18.05.19.