Лютий...
(18+)
Життя, закінчилось у лютому... А далі тільки існування. Тільки біль і страх.. Страждання. Що стало смертю для дитини?! Яка не бачила життя... Яка лиш мріяла про квіти Тримаючи записочку в руках... В записочці слова такії; Марія, донечка моя. Дайте цій дитині жити Коли не виживу і я. Мати молилася щоночі Просила Бога: "Поможи!! Невже така моя дорога, Боже? Прости мене за всі гріхи!"
2022-12-27 20:02:35
4
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Микола Мотрюк
Вірш сповнений болю... всенародного болю...
Відповісти
2023-01-15 00:27:21
Подобається
Adya Tim
@Микола Мотрюк дякую за виправлення!
Відповісти
2023-01-15 00:28:41
Подобається
Микола Мотрюк
@Adya Tim Нема за що...
Відповісти
2023-01-15 00:29:33
Подобається
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
44
3
866
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
101
8
11842