Заповіт

Павло Шум

Сьогодні я не буду дома сьогодні вже мене не буде як шкода те що мало я побачив в цьому світі дуже мало Напевно так і треба було жити мене до себе кличе Мій батько рідний і сумний Я дуже мало з рідною прожив А зараз я лежу на полі бою Поранений лежу і не стою я хочу жити І буду я боротися за волю І встану я і поведу я роту і будемо боротися за землю за тих хто вірить в Україну Пустіть мене моє зболіле серце яке боротиметься до останнього удару я помру но люди будуть жити, та боротись далі до світанку.

2020-11-26 19:23:24

5

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Ніколас Велес

Дещо не в тему русизм. Але з іншого сторони це підкреслює що хоч різні мови та один народ. Ритму як такого немає. Тема настіль заїжджена, що дорогу і сліпий побачить, але зачатки хорошого автора є.

Відповісти

2020-11-27 19:47:31

Подобається

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Тугливо , але що поробиш ... Тема війни завжди буде з самих болісних напевне 🖤

Відповісти

2020-12-17 17:32:09

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11461

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

1373