Заповіт
Павло Шум
Сьогодні я не буду дома сьогодні вже мене не буде як шкода те що мало я побачив в цьому світі дуже мало Напевно так і треба було жити мене до себе кличе Мій батько рідний і сумний Я дуже мало з рідною прожив А зараз я лежу на полі бою Поранений лежу і не стою я хочу жити І буду я боротися за волю І встану я і поведу я роту і будемо боротися за землю за тих хто вірить в Україну Пустіть мене моє зболіле серце яке боротиметься до останнього удару я помру но люди будуть жити, та боротись далі до світанку.
2020-11-26 19:23:24
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ніколас Велес
Дещо не в тему русизм. Але з іншого сторони це підкреслює що хоч різні мови та один народ. Ритму як такого немає. Тема настіль заїжджена, що дорогу і сліпий побачить, але зачатки хорошого автора є.
Відповісти
2020-11-27 19:47:31
Подобається
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Тугливо , але що поробиш ... Тема війни завжди буде з самих болісних напевне 🖤
Відповісти
2020-12-17 17:32:09
Подобається
Інші вірші поета
Життя кохання Початок весни Привітання з днем народження друга Зустріч
Інші поети
EightNoAme
@EightNoAme
Схожі вірші
Всі
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
9184
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5603