Дівоче страждання

Julia K

З під лоба сльозливі очиці гляділи На безтурботне, щасливе життя. Вони, серед іншого, геть спорожніли Ніхто не голубить самотнє дівча. Сердечно здіймає дівочії груди І сльози, як петлі на шию лягли. Ніхто і ніколи її не полюбе Страждання стає еталоном краси. Колись вона також всміхалась промінню І вітер у полі могла обігнать. А зараз вона вподобала створіння, Що понад усе полюбляє страждать.

2021-04-04 13:23:16

13

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Julia K

дякую

Відповісти

2023-01-18 21:25:09

Подобається

Андрій Лаврик

Чудова поезія! Буду постійним Вашим читачем, поціновувачем та підписником!

Відповісти

2023-01-19 05:55:23

1

Julia K

@Андрій Лаврик дуже рада, дякую 💗

Відповісти

2023-01-19 11:05:26

Подобається

Схожі вірші

Всі

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

1410

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

1966