Mort de l'âme
Mort de l'âme , mort infâme Ils continuent, ils la blâment Corps présent, l'on entends sa respiration Esprit absent, le monde ment Marques de douleur , maux et malheur Vous ne donnez que rancoeur Vous êtes son tueur D'en avoir peur à la vouloir Ne voulez vous pas savoir ? Elle n'en à à faire de votre miséricorde Elle ne suit plus les ordres Corps présent, l'on entends sa respiration Esprit absent , le monde ment Lit froid , les anges en émoi Laissez la mourir , elle veut partir Vous l'avez laissé périr et maintenant vouloir la guérir Mort de l'âme, mort infâme Corps présent , l'on entends plus sa respiration Esprit absent , le monde ment Elle n'aura plus à se préoccuper de votre sermon.
2020-11-13 16:58:09
7
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
KAYSEE
Ow... Magnifiiique
Відповісти
2020-11-13 17:01:17
1
J'aime Les cookies
@KAYSEE mercii ⭐
Відповісти
2020-11-13 17:01:39
1
J'aime Les cookies
merci beaucoup ❤❤❤
Відповісти
2020-11-13 17:28:10
Подобається
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5642
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2663