Coeur aveugle
J'aime Les cookies
Ne voyez vous pas son malheur ? Vous n'êtes la que pour le bonheur. Pour vous elle n'a pas de valeur Vous êtes sa peur , elle en à horreur. Ignorants, vous êtes trop insolents Aberrant , s'en est effrayant . Vous vous attirez les problèmes comme un aimant Vous savez qu'elle à des problèmes Vous n'aimez rien en elle. Menteurs , vous êtes de acteurs Le monde est accusateur, ils n'ont pas de coeurs. Et Seuls les plus observateurs se rendront compte ... Que le véritable aveuglement est celui du coeur.
2020-12-01 13:55:06
9
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
KAYSEE
Magnifique ✨💛
Відповісти
2020-12-01 16:22:10
1
J'aime Les cookies
@KAYSEE merci beaucoup ! 💕💕
Відповісти
2020-12-01 16:28:23
Подобається
Himi Chan
De rien
Відповісти
2020-12-01 17:52:33
1
Інші вірші поета
T'aimer Intoxicated Abondon Sombre
Інші поети
Shantilly
@Shantilly
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
101
16
3688
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10904