Прощавай
Юліана Коцюбинська
Ніч так вперто нам посміхалася, А ми насолоджувались тільки коханням. Та справді, що ж залишалося. Навіть зорі знали, що це - востаннє. Я пам’ятаю всі мимовільні дотики рук, Я пам’ятаю всі пройдені кроки. Все сказане для тебе лиш звук, Що вічно лунатиме крізь роки. Знаєш, я досі наївно пишу, Забувши колишнє горде ім’я. Давай не згадувати, прошу, Не ми. Тільки ти. Тільки я.
2018-06-19 06:55:37
2
0
Інші вірші поета
A posteriori Знову A priori
Інші поети
TVOY 50/50
@fidelium_semper
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13405
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2257