Mange
ʏaʏa
mange des brins de bonheur tous les jours pour étouffer des pensées trop mauvaises chaque jour ils continueront de te dire que tu n'as pas ta place ici chaque jour tu espères que tout soit fini mais c'est long et tu n'en vois pas la fin alors tu manges pour t'étouffer et tomber dans l'oubli. ~Yaya.
2020-12-07 15:10:00
9
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
ʏaʏa
@KAYSEE thanks j'écris vrm sur un coup de tête par contre ptdrrr
Відповісти
2020-12-14 19:28:10
1
KAYSEE
@ʏaʏa Je fais pareil aussi donc bon xD
Відповісти
2020-12-14 19:36:34
1
ʏaʏa
@KAYSEE on se comprend 😂
Відповісти
2020-12-14 19:46:39
Подобається
Інші вірші поета
Elle était là La pluie tombait Il était une fois Fin de la recrée
Інші поети
John Sarah
@Watiri
Mary Phoo Phoo
@mary_phoo_phoo
Схожі вірші
Всі
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8464
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11488