Ріка та Камінь
Воистину среди камней есть такие, которые расскалываються и изливают воду. Гірська річечка. Вона тече по каміннню. Тече Річка крізь каміння вона обгинає пропливає його, немовби граючись, рухається далі. Але був один камінчик, великий і злий. Він заздрив тому як швидко річка долає перепони. І вважав, що має за будь-яку ціну зупинити стрімкий потік ріки. І от став цей камінь навперейми Ріці і не змогла Ріка текти далі. І просить Ріка у Каменя: відпусти мене, я маю продовжити свій шлях. Але Камінь відмовився. Камінь думав, що переміг Ріку і тепер усі будуть його боятися і шанувати. Згодом все довкола почало засихати Земля більше не отримувала живильної вологи, листя засихало під палючим промінням сонця. І тоді Ріка знову попросила Камінь відпустити її та він знову відмовився. Річка почала засихати. А Камінь радів. З часом Ріка засохла. Камінь зловтішався своєю вигаданою перемогою. Та одного разу вдарив грім розбив Камінь і утворилась з нього Ріка.
2020-10-22 05:43:45
2
0
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
1958
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1647