Остановись у кромки

О Брама

Остановись у кромки долгожданной цели (Не дух перевести остановись), Ведь всё закончилось — тяжкий труд, метели, Не торопись, минутой сладкой насладись. Всё то, что ты упорно добивался, К чему стремился, отдал столько сил (Порой слезою горькой умывался, Порой казался свет не мил), Теперь лежит у ног твоих. Теперь уж некуда спешить, Осталось только прикоснуться, Спокойствия блаженство ощутить, Всем естеством, всем телом окунуться, Вкусить того, чего достиг. Остановись, успокой дыханье, В упоении победой рассудок сохрани, Припомни путь, в будущее взгляни, Ведь не знаешь, сколько длится наслаждение, Всю жизнь аль только миг. О наслаждение — жизни эликсир, Путеводная звезда людских стремлений, К хаосу привела ты мир Обманутых тобою поколений! О наслаждение — жизни эликсир, Ты — серна, завлекающая в разцвете сил Обманутых чарующими звуками людей, Принявших за истину твой лик. Сможешь ли ты, как смелый Одисей, Проплывший множество Морей, Соблазну не поддаться в конце Пути? Знай: смысл не в Истине, Жить — чтоб к Ней идти.

2024-07-12 08:48:03

0

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15

15810

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11396