Всем людям, которых я прежде любила
Мой облик слишком губителен для взора чужих детей. В каскаде секунд мне бы хоть миг никуда не спешить. Несу до столешницы пригоршню старых монет, Для сердца — ружьё, водворю меж бровями мишень. Со счастьем до края покоится старый кувшин. Мне видится мрак поглощающий, прячусь и злостно кричу — Устрашающий взгляд исподлобья в квадрате морщин. И вот наконец я готова ужиться, Со всеми, кто прежде не смел осуждающе бить по плечу. Не зная, как плыть, я ныряла за теми, кто плавно тонул. Тянула время и время тянуло руки. Заросли год спустя сорняками знакомые тропы, На прогулку по ним зачастую хватало суток. Не спасать, а спасаться бы бегством от тех, кто останется прочерком. Время требует этим ошибкам вырыть могилу. У меня так уныло потешным был каждый проделанный шаг, Даже написана ода всем тем, кого прежде любила.
2022-12-17 13:05:08
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Поліна Богаєвська
спасибо!! ❤️
Відповісти
2023-04-10 06:39:35
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5232
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5811