Війна і діти в школі

Vitalii Petrenko

Новини цілий день тріщать Тепер малеча дивиться Не блоги не тік ток Тепер вже прослуховуються до Увага! Всім! Повітряна тривога Вони навчалися читати по складах А відтепер ховатись вчаться в складах Чекали тата й маму з магазину Тепер чекають щоб скінчились Ворогів патрони в магазині Вони навчались рахувати палички Тепер патрони Я пам'ятаю як вони так не хотіли прокидатися до школи Тепер їм страшно оченята закривати Бо від теперь ночують в школі І хочуть я к дорослі кожну мить Не випускати рідних з поля зору .

2022-02-26 05:11:41

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Сандра Мей

😭💙💛🇺🇦😭

Відповісти

2022-02-26 23:13:58

Подобається

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

8

13291

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12435