Десь глибоко в душі....
Ева Винцова
Десь глибоко в душі метелики рвуть серце на шматки... Вона з тобою чи самотня вже, Байдуже хто, з ким, де Не забудь її очей, Що горіли диким вогнем, Що любили, пробачали все, Не забудь тих очей... Пройдуть літа, зміниться погода, Ти пам'ятаєш як все було, як ви хотіли тільки одного? Забутись, закохатись, і в мріях до хмар здійнятись... Їй не жаль, вона не плаче, Лиш душа залита кров'ю і голос твій у вухах стогне Болить, болітиме ще довго, Невиліковна ця хвороба... Десь глибоко в душі....
2018-05-07 17:07:07
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
K L I F S
Дуже чуттєво❤
Відповісти
2018-05-08 04:19:04
1
Ева Винцова
@ K L I F S дякую❤
Відповісти
2018-05-08 04:50:34
Подобається
Інші категорії
Радісні вірші Для дітей Любовні Сумні вірші Соціальні Ода
Інші поети
Mari Bloodycake
@mari_bloodycake
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11897
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9404