Пограємо в гру
Сідай біля мене, пограємо в гру, Якщо не захочеш, відправлю в пітьму, Якщо забажаєш тобі посміхнусь Та в очі твої голубі подивлюсь. Я серце твоє заберу. Ти не проти? У будинку ти будеш жити навпроти, З вікна буде видно, як пісню співа Моя тепла, світла, самотня душа. Намалюєш картину велику де я Посміхатимусь, ніби щасливе маля, Буду подругою вірною твоєю душею, Благаю тебе залишитись землею. Руки нитками наші з тобою сплету, Може волю та долю твою заберу, Може сонце закрию руками, щоб ти Не бачив без мене інші світи. Кожен рух твій я буду сама планувать, Кожен день твій я буду сама будувать, Я одна спровокую апокаліпсис світу, Щоб одні ми зостались, тоді я розквітну. Сідай біля мене, пограємо в гру, Не бійся, що сонце твоє заберу, Не плач, я не мама, а ти не маля, Довірся мені й побудую життя.
2018-03-09 18:14:38
13
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ria
Гарна гра слів+
Відповісти
2018-03-13 18:08:46
1
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2155
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12972