Слова на вітер
Знецінення воно не лиш в валюті. Це також миті, нами не забуті. І слова, які раніше мали цінність Зникли з ввічливістю й стали тлінні. Єдиний плюс вбачаю в давнині: Кохання, дружба та слова - були неначе золоті. А зараз все летить на вітер, Довкола пусто й бруду стільки. І люди ніби не живі, Бо почуття назавжди зникли із Землі. Щирість стала рідкістю, А порядність розтворилась в часі. Ми все погубили, Коли мчалися за щастям. В сучасності лиш хаос, Все потопає у брехні. І порядку тут немає, Довіра стоїть уся в багні. Стільки поганого заполонило світ, Але ніхто не помічає, Що нещирі почуття Навік людей ламають. Здається все таким простим, Але прекрасне скоро зникне. І ми забудемо за те, Що колись було для нас незвичним. Veronika Mars 11.07.20
2020-07-11 19:04:55
2
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4038
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1494