«Бачите оце все? Не залишиться тут навіть каменя на камені, який не зруйнується»
(Марка 13:1-2).
У вівторок, на останньому тижні Свого земного життя, Ісус Христос викрив фальшиву природу юдейських вчителів, первосвящеників, книжників і фарисеїв, докоривши їм за лицемірство і нечесність, передбачив запустіння Єрусалимського храму. Вийшовши з Храму, Він пішов до Віфанії. Учні Спасителя, ідучи мовчки і роздумуючи над Його словами, зажурились долею дорогого для них храму. Один з учнів сказав: "Учителю! Подивись, яке каміння і яка будівля" (Марка 13:1). Храм красувався дорогим камінням і викладами. Невже цей величавий храм повинен бути зруйнованим? Чи може це колись статися? Ісус сказав: "Бачите оце все? — Не залишиться тут навіть каменя на камені, який не зруйнується!" (Марка 13:1-2). Вчитель, сказавши ці слова, пішов далі, а в учнів, після такого рішучого запевнення, почуття жалю змінилося цікавістю — коли все це буде? Вони від своєї високої думки про храм Єрусалимський не відмовились. Учні розмірковували — якщо Учитель третій раз так рішуче проповідував розруху храму, то це, безперечно, такі буде, але, що ж тоді залишиться на землі. Якщо загине храм, то, напевно, загине і цілий світ. Розруху храму вони, як і всі юдеї, поєднували в своєму розумінні із закінченням світу.
Учні йшли за Ісусом Христом і дійшли до гори Оливної. Гора та її околиці були мальовничим місцем у передмісті Єрусалиму. З неї, як на долоні, видно було Єрусалим.
Коли Божественний Учитель та учні Його — Петро, Яків, Андрій та Іван, сіли, Петро запитав: "Скажи нам, коли станеться це? І яка буде ознака, коли все те виконатися має?" (Марка 13:4). Зруйнування Єрусалиму ототожнювалося із закінченням світу. Розповідаючи про ознаки зруйнування Єрусалиму, Він показав і ознаки Свого другого приходу і закінчення світу. Господь об'єднав ці дві події, бо, по-перше, одна нагадувала другу: перша в малих розмірах відбулася перед і в час зруйнування Єрусалиму, а друга у великих розмірах відбудеться перед приходом Христа і закінченням світу, в зв'язку з цим, зруйнування Єрусалиму ніби відображало собою зруйнування всього світу; по-друге, для того щоб апостолам і всім показати, що збулося все передбачене про Єрусалим. Після розповіді Господа учні вже не вагалися в тому, чи буде коли-небудь жахливий кінець світу.
Своїми передбаченнями Ісус Христос хотів не стільки задовільнити цікавість апостолів, скільки принести їм і всім Своїм послідовникам духовну допомогу. Уважно розглянемо розмову Господа про події, які цікавлять нас не менше, ніж тоді цікавили Його учнів.
Зруйнування Єрусалиму — образ
майбутньої долі людства
Відповідаючи на запитання учнів про час зруйнування храму, про ознаки другого приходу Свого, про закінчення світу і грішного роду людського, про долю апостолів, Ісус розповідає їм про те, що має статися на землі з часу відходу Його зі світу до другого Його приходу і закінчення світу: "Стережіться, щоб вас хто не звів. Бо багато хто прийдуть в ім'я Моє, кажучи: "Це я". І зведуть багатьох. І як про війни почуєте ви, і про воєнні чутки — не лякайтеся, бо статись належить тому"(Матея 13:5-6). Та це ще не кінець. "Повстане народ на народ і царство на царство. І будуть землетруси великі та голод, та пошесті місцями і страшні та великі ознаки на небі" (Луки 21:10-12).
"На муки тоді віддаватимуть вас, і вбиватимуть вас, і вас будуть ненавидіти всі народи за Ймення Моє. І багато хто в той час спокуситься і видавати один одного будуть, і один одного ненавидіти будуть. Постане багато фальшивих пророків — зведуть багатьох. І через розріст беззаконня любов багатьох охолоне" (Матея 24:9-12). "Але це стане вам на свідоцтво. Отож покладіть у серці своїм — наперед не гадати, що будете відповідати, бо дам Я вам мову та мудрість, що не зможуть противитись чи суперечити вам всі противники ваші. І будуть вас видавати і батьки, і брати, і рідні і друзі, а декому з вас заподіють і смерть. І за Ім'я Моє будуть усі вас ненавидіти. Але й волосина вам із голови не пропаде! Терпеливістю вашою душі свої ви здобудете" (Луки 21:13-19). "І проповідувана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім, і тоді прийде кінець" (Матея 24:14). Ось що мало статися на землі до кінця світу за словами Господа, ось яка доля чекає апостолів і їх послідовників. Слово Боже святе і невідкладне, всі сумні події, передбачені Ісусом Христом, стали збуватися через деякий час після Його вознесіння на небеса.
Отже, почнемо з початку: перш ніж змалювати кінець світу і другий свій прихід, Христос сказав своїм учням про знищення Єрусалиму і Святого храму, даючи їм при цьому такі настанови: "Тож, коли побачите ви ту "гидоту спустошення", — про неї звіщав пророк Даний, на місці святому, — хто читає, нехай розуміє — тоді ті, хто в Юдеї нехай в гори втікають. Хто на покрівлі, нехай той не сходить узяти речі з дому свого. І хто на полі, нехай назад не повертається взяти одежу свою. Горе ж вагітним і тим, хто годує грудьми, за днів тих. Моліться ж, щоб втеча не сталася зимою, а ні в суботу" (Матея. 24:15-20).
"І поляжуть під гострим мечем і заберуть до неволі поміж усі народи, і погани топтатимуть Єрусалим, аж поки не скінчиться час тих поган" (Луки 21:24). "Бо скорбота велика настане тоді, якої не було з первопричину світу аж досі, й не буде. І коли б не вкоротились ті дні, не спаслася б ніяка людина, але через вибраних дні ті вкоротяться. Тоді, як хто скаже до вас: "Ото Христос тут" чи "Отам", — не йміть віри" (Матея 24:21-23).
Як передбачив Господь, після Його Вознесіння, юдеї дійсно з великими пристрастями почали чекати появи Месії, думаючи, що Він явиться в храмі зненацька, в найбільш рішучий час. Під впливом цієї думки євреї почали відноситися до римлян із зухвалістю, провокуючи конфлікти, не сплачуючи податків. Партія зилотів, тобто рятівників вітчизни, підбурювала народ до непокори, проти чужоземного володіння. Даремно розважливі мужі юдейські зупиняли народ, закликаючи їх до терпіння. Люди нікого не хотіли слухати і тим самим наближали свою загибель. Результатом такої поведінки юдеїв стало зверхнє відношення до них римлян. Римська влада ввела свої війська в подвір'я Єрусалимського храму, повісили в ньому римських орлів і прапори, що з точки зору юдеїв було великим оскверненням святості храму і справедливо рахувалося гидотою спустошення, про яку пророкував Даниїл, тому, згідно з пророкуванням Христа, після віроломного побиття юдеями римського гарнізону, всі християни пішли догори Пелла. Це було в 67 році н.е. В тому ж році почалися для Єрусалиму та його жителів події, через які Спаситель в квітневу неділю плакав на Оливній горі, ідучи тріумфом до Єрусалиму.
Почалися події, яких за словами Христа "не було від початку світу". Римський імператор, дізнавшись про поразку свого війська, послав проти юдеїв сильніше військо, під командуванням досвідченого полководця. Військо підійшло до околиць Єрусалиму незадовго до свята Пасхи, коли в місті зібралось багато людей. В той рік, у Єрусалимі зібралося близько двох мільйонів юдеїв, які бажали скинути ярмо римлян. Рука Провидіння вела злочинців до помсти за кров Того, Якого в своєму безглуздію розп'яли. Римський полководець Тит, знаючи, що з нагоди свята Пасхи в Єрусалимі зібралось багато євреїв, наказав обкласти місто з усіх сторін, так щоб неможливо було ні вийти звідти, ні зайти. Історики пишуть, що навіть птах не міг перелетіти непоміченим через стіну блокади. В Єрусалимі почався страшний голод, люди їли собі подібних. Горе, пророковане матерям грудних дітей, тепер збулось. У місті почались епідемії. Ватаги розбійників, під виглядом любові до вітчизни, грабували та вбивали. Заклики про здачу міста римлянам не були прийняті. Впертість юдеїв викликала в римлян ще більшу злість. Збільшувались спроби втечі із блокованого міста, втікачів захоплювали і розпинали на хрестах. Тисячі хрестів, з розп'ятими на них біженцями, повинні були нагадувати тепер юдеям про Хреста Голгофського. Блокада продовжувалась довго. Нарешті самі римляни почали запрошувати юдеїв до переговорів про здачу. Але якась невидима сила, за описом юдейського історика, вела місто і народ до загибелі. Це була сила пророчих слів Спасителя. Римлянам набридло чекати добровільної здачі міста, тому був призначений день штурму міста. Тит, наперед прирікши місто на зруйнування, наказав зберегти тільки Єрусалимський храм, через його красу і багатство.
Єрусалим був взятий. Храм згорів від випадково кинутої-полум'яної головні. Отже, здійснилося пророцтво Спасителя. З двох мільйонів людей залишилося живими тільки 17 тисяч, частина з них була забрана в полон, решта померла від голоду, хвороб і ворожого меча. Самі римляни розгубилися, довідавшись, яку твердиню вони взяли, і скільки народу загублено. Римський полководець відмовився прийняти титул "юдейського", бо вважав себе тільки зброєю гніву небесного, що зійшов на народ, колись благословенний, а тепер ставшого тим "фіговим деревом", що прокляв Христос. Так Бог покарав юдейський народ за велику жорстокість, за кров усіх пророків: від Авеля аж до Богочоловіка. Єрусалим і храм зруйновано, народ частково побито, а частково розсіяно по світу і до нашого часу не мають спокою.
Згідно з пророцтвом біди Єрусалиму і народу Ізраїлевого повинні були продовжуватися і далі. Єрусалим буде у потуранні язичників, доки не закінчиться їхній час.
Що ми бачимо після зруйнування Єрусалиму? Неодноразові спроби юдеїв відновити місто, і Єрусалимський храм були марними. Слова Бога — пророчі. Єрусалим донині не прийняв Христа і тільки кілька християнських церков, які там існують, свідчать про те, чим би повинен був стати для християн цей святий куточок на земній кулі. Євреї, цей відкинутий Богом народ, живуть по цілому світу, всюди нелюбимі, а в більшості випадків переслідувані. Яскравим прикладом переслідування є геноцид Гітлера над євреями. Так буде продовжуватися до тих пір, поки не закінчиться час язичників, поки кожен народне прийме розп'ятого Христа, тоді й Ізраїль прийме колись відкинутого Месію: "Благословен гряди во Ім'я Господнє!"
Так Господь виконує свої слова! Пов'язавши події кінця світу із зруйнуванням Єрусалиму, Господь показав, що як було з Єрусалимом, так буде з усім світом; як було з юдеями, так буде з усіма нерозкаяними грішниками.
Виникає запитання, коли це буде? Колись на таке саме запитання Спаситель відповів: "Від дерева смоковниці навчіться прикладу. Коли віття її вже розпукується і листя виганяє ви знаєте, що близько вже літо. Так і ви, коли все це побачите, знайте, що Він уже близько під дверима! Поправді кажу вам: Не пройде цей рід, аж усе це станеться. Небо і земля проминеться, але не минуться слова Мої!" (Матея 24:32-35). Якщо згадати, що загибельна для Єрусалиму війна з римлянами почалася в 67 році по Народженні Христа і закінчилася в 70 році зруйнуванням Єрусалиму, то сталося це через 34-37 років після смерті Спасителя. Стає зрозумілим, що в Єрусалимі сповнилось те, про що Господь розмовляв з апостолами. Адже, без сумніву, за 34-37 років не встигло зійти в могилу те покоління євреїв, яке жило при Христі, відкинуло Його, засудило і вознесло на Голгофський Хрест.
Бачимо ми, що як здійсняться пророцтва Христа, то наступний крок — це другий прихід Христа і кінець світу. Залишається усвідомити, що із сказаного Христом ще не сповнилось, або сповнилось частково і продовжує сповнятись.
Перше, що було і далі залишаються брехуни, які видавали себе за Месію, Спасителя світу, пророків. Вони з'явились ще при житті апостолів, сіяли сумніви, заманювали довірливих людей. Нас від них застерігали апостоли Христа, називаючи їх антихристами, тобто противниками Христа і фальшивими пророками (Іоан 218: -3). З'являлись ці пророки і пізніше. Магомет з'явився через 666 років після Народження Христа і заманив сотні тисяч людей, а його прибічники, також фальшиві пророки, знайшли йому послідовників в усіх частинах світу. Магометани налічують тепер вже сотні мільйонів. А хто інший, як не фальшиві пророки роздерли тіло Христа, розколовши християн на різні напрями віри Христової. Це наша біда і великий гріх, що не хочемо іти разом в одній вірі за Христом Спасителем.
Найбільший фальшивий пророк і лжеспаситель, якого ще не було і має з'явитися в наш час — Антихрист, ім'я якого згідно деяких пророкувань — Майстрея. Чому в наш час? Щоб це зрозуміти, відкриємо Об'явлення Йоана Богослова, і спробуємо співставити почуте з уст Богочоловіка і побачене Йоаном Богословом, розглянути пророкування, що справджувались в різні часи.
Об'явлення Йоана Богослова про останні часи
У книзі Об'явлення, у 12 главі, читаємо: пустелю до місця свого, де будуть її годувати час, і часи, і півчаса. І пустив змій за жінкою з уст своїх воду, як річку, щоб річка схопила її. Та жінці земля помогла — розкрила І з'явилась на небі велика ознака: жінка, одягнена в сонце, а під ногами її місяць, а на голові вінок із дванадцяти зір. І вона мала в утробі, і кричала від болю та муки терпіла від породу, і з'явилась інша ознака на небі — ось змій червоноогненний, великий, що мав сім голів та десять рогів, а на головах сім вінців. Його хвіст змів третину зір із небі та й кинув додолу. І змій стояв перед жінкою, що мала вродити, щоб з'їсти дитину її, коли вродить... І дитину вродила вона чоловічої статі, що всі народи має пасти залізним жезлом. І дитина її була взята до Бога і до престолу Його. А жінка втекла на пустелю, де вона мала місце від Бога для неї вготоване, щоб там годували її тисячу двісті шістдесят день.
І сталася на небі війна: Михаїл та Його Ангели вчинили зо змієм війну. І змій воював та його ангели, та не втрималися, і вже не знайшлося їм місця на небі. І скинений був змій великий вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводив усесвіт, і скинений був він додолу, а з ним і його ангели були скинені. І Іван Богослов почув голос... Тепер настало спасіння і сила і царство нашого Бога, і влада Христа Його, бо скинений той, хто братів наших скаржив, хто перед нашим Богом оскаржував їх день і ніч! І вони його перемогли кров'ю Агнця та словом свого засвідчення, і не полюбили життя свого навіть до смерти! Через це звеселися ти, небо, та ті хто на нім пробуває! Горе землі та морю, до вас бо диявол зійшов маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має!
А коли змій побачив, що додолу він скинений, то став переслідувати жінку, що вродила хлоп'я. І жінці дані були два крила великого орла, щоб від змія летіла в земля свої уста та й випила річку, яку змій був пустив Із своїх уст... І змій розлютувався на жінку, і пішов воювати з останком насіння її, що вони бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове!
"І я бачив звірину, що виходила з моря, — пише в 13 главі Об'явлення Йоан Богослов, — яка мала десять рогів та сім голів, а на рогах її було десять вінців, а на її головах богозневажні імена. А звірина, що я бачив, подібна до рися була, а ноги її — як ведмежі, а паща її — немов лев'яча паща. І змій дав їй свою силу, і престола свого, і владу велику. А одна з її голів була ніби забита насмерть, але рана смертельна її вздоровилася. І вся земля дивувалась, слідкуючи за звіриною! І вклонилися змієві, що дав владу звірині. І вклонились звірині, говорячи: "Хто до звірини подібний, і хто воювати з нею може?"
І їй дано уста, що говорили зухвале та богозневажне. І їй дано владу діяти сорок два місяці. І відкрила вона свої уста на зневагу проти Бога, щоб богозневажати Ім'я Його й оселю Його, та тих, хто на небі живе. І їй дано провадити війну зо святими, та їх перемогти. І їй дана влада над кожним племенем і народом, і язиком, і людом. І їй вклоняться всі, хто живе на землі, що їхні імена не написані в книгах життя Агнця (Ісуса Христа) заколеного, від закладин світу. Коли має хто вуха, нехай слухає. Коли хто до полону веде — сам піде в полон. Коли хто мечем убиває — такий мусить бути вбитий мечем! Тут терпеливість та віра святих!
І бачив я іншу звірину, що виходила із землі. І вона мала два роги, подібні агнечиним, та говорила, як змій. І вона виконувала всю владу першої звірини перед нею, і робила, щоб земля та ті, хто живе на ній вклонилися першій звірині, що в неї вздоровлена була її рана смертельна. І чинить вона великі ознаки, так що й огонь зводить з неба додолу перед людьми. І зводить вона мешканців землі через ознаки, що їх дано їй чинити перед звіриною, намовляючи мешканців землі зробити образ звірини, що має рану від меча, та живий. І дано їй вкласти духа образові звірини, щоб заговорив образ звірини і зробити, щоб усі, хто не поклониться образові звірини, побиті були. І зробить вона, щоб усім — малим і великим, багатим і вбогим, вільним і рабам — було дано знамено на їхню правицю або на їхні чола, щоб ніхто не міг ані купити, ані продати, якщо він немає знамена ймення звірини, або числа ймення його... Тут є мудрість! Хто має розум, нехай порахує число звірини, бо воно число людське. А число її — шістсот шістдесят шість. (Об'явлення 12,13).