Час минає
Валентин Эдемский
Весна... Останній тиждень перед літом, І сонце тепле гріє нас Засліплюючи очі світлом білим Надворі вже останній раз. Хто плаче, хто сміється, хто радіє Комусь покинути прийдеться Ці стіни, маючи надію Піти у інше, невідоме життя. Багато були ви зі мною, Багато теж робили ви — Чи виявом добра чи то любові, Або ж неприязнь в мені знайшли. Радість мені ви дарували Колись раніше, ще давно. І сльози в мене теж були І неприємно теж було. ...
2021-05-31 06:58:59
6
0
Інші категорії
Для дітей Подійні Вірші до свят Привітання Історичні Любовні
Інші поети
Gray_Raven
@Gray_Raven
Dragana Boskovic
@justletmesleep
Lou
@TomatoSoup
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2147
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
44
3
851