منحوت على حائط هالك

rodu

(18+)
دٍّوٍّنِّ عَّنِّآوٍّيِّﮝفٍّآنِّآ ﮝذبٍّآً وٍّجِّحَّدٍّآنِّآ لِّتٍّقٍّلِّ مِّآ آرِآدٍّ آنِّ آلِّسَّطِّوٍّرِ تٍّزٍّحَّزٍّتٍّ آلِّمِّعَّآنِّيِّ تٍّآرِﮝتٍّةًٍّ مِّجِّآلِّ شِّآسَّعَّآً لِّثٍّقٍّوٍّبٍّيِّ آلِّآتٍّيِّهِّ ﮝآنِّ آلِّسَّقٍّوٍّطِّ فٍّيِّ آلِّهِّآوٍّيِّهِّ بٍّدٍّلِّآً قٍّوٍّلِّ قٍّوٍّلِّ ﮝمِّ آحَّبٍّبٍّتٍّﮝ ﮝذبٍّآ لِّفٍِّّضِّلِّتٍّ آلِّآوٍّلِّ دٍّوٍّنِّ آلِّتٍّفٍّﮝيِّرِ لِّفٍّآهِّ قٍّوٍّلِّهِّ دٍّوٍّنِّ آعَّتٍّرِآِّضِّ

2020-10-04 18:50:02

3

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

10919

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

53

39

1353