злива шаркає автомобілями по асфальту...
Ева Романова
злива шаркає автомобілями по асфальту, краплі потраплять сьогодні на першу шпальту. настрій — кутатись в теплий светр і малювати думки: соняшний обрій, в небі ні хмари, а поруч ти. бурштинові очі, у них, як комахи, зіниці та сонячний блік. якби не знав точно, що ти не відьма, напевно, давно б утік. заблуканий в довгих віях, неначе риба в рибальській сітці, стікаю сльозами кохання на теплі яблука щік. палючо руді пасма ниткою Аріадни між ластовинням на тілі ведуть мене до вуст пелюстків, я лечу наче бджоли на сік. в тебе обличчя юної вéсни, волосся, як осінь, на дотик — зима. така мовчазна, але ніби справжня. коли ж придивитись — то нежива. на жаль, художник із мене ніякий, але картина з-під пензля таки зійшла. кажуть, що справжні шедеври, роботи майстра мають в собі частинку його — то сяє душа. я озирнуся на стіни та стелю своєї кімнати, там я побачу життя соковиті барви. замість шпалер — мої думки, веселі й яскраві, на них падає промінь, під ним вони сяють, як скáрби. я подивлюсь у вікно (вже минули години) — злива як почалась, так собі і іде. яке все ж таке щастя, що серед цієї вічної зливи є острів кохання із царством думок, що цвіте.
2018-08-21 19:11:01
3
0
Інші категорії
Для підлітків Ода Для дітей Вірші в прозі Поеми Соціальні
Інші поети
Dr. B
@Dr_B
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1775
Неловкость в улыбке рассвета
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2655