Границя вічного
Якщо задуматись ось так, спокійно, Без шуму сірої буденності: Чи чекає нас щось вічне? Чи тихо почорніють кості? Чи буде завжди сонце на небі, без зміни на лиху темінь? Чи дерево впиратиметься на лобі, А вище — гранітний камінь. Чи будеш ти у білій сукні, Босими ногами на полі із маку? Чи у класичному чорному костюмі, А квіти лиш вінок із пластику. Чи будуть на арфі грати ангели, Чи Айхі битиме гучно по сістрі? Або живі читатимуть свої новели, А музика — звуки маршу гострі.
2020-04-04 16:02:47
4
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3290
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
11051