*Та ж сама кімната, на дивані сидять далеко один від одного Кинджал та Обсмикок. Перший читає газету, другий гризе нігті та задумливо дивиться на підлогу*


[Обсмикок (після тривалого мовчання)]: Ну, і довго ще вона там?

[Кинджал]: Терпіння, мій маленький хлопчику, терпіння. В тебе ж є лобзик? От і розважайся з ним!

[Обсмикок]: А й правда! *зненацька дістає звідкись лобзик і вдумливо починає ковзати ним на підлозі. Чимось це нагадує гру хлопчика у машинку, тільки замість дитини тут велетенський, вже зовсім не дитячий формуляр із закупівлями*

*Мишка мовчки виходить на сцену. Вона вдягнута у яскраву та строкату сукню, ніби в якоїсь Мальвіни, і це різко контрастує із сірим вайбом загальної кімнати. На неї нанесений експресивний, але відносно гармонійний макіяж я стилі clowncore, а ноги взуті у чоботи, такі звичайні і незвичайні водночас. Волосся заплетене і прикрашене великим бантиком*

[Шукатимете Потім (виходячи на сцену)]: Коротше кажучи, так виглядала б Мальвіна, якби у телеграмі на її повідомлення поставили емодзі клоуна. Зрештою, усі ми трохи клоуни. Так, Трохим?

[Кинджал (несподівано живішим голосом)]: Авжеж, хлопцю чи дівчино! Я не знаю, хто ти і звідки з'явився у нашому домі, але враження ти справив доволі котяче!

[Шукатимете Потім (Кинджалу)]: А хочеш, я встромлю тебе у м'язисте тіло?

[Кинджал]: Тільки не у кубики пресу!

[Шукатимете Потім]: А якщо зверху ще накрапатиме легенький київський дощик?

[Кинджал]: А його хіба не у кишені носять?

[Шукатимете Потім]: А я думав, тебе у дитинстві батьки упускали на підлогу під серію "Дивовижного цифрового цирку"!

[Мишка]: Так, так, так, хлопці! Обожнюю послухати гарну байку, але мова йшла про місцезнаходження загадкового гостя, який прийде до тебе, Кинджал!

[Кинджал]: А хіба до мене хтось мав приходити?

[Обсмикок (роздратовано)]: Та в нас тут взагалі незрозуміло, хто до кого куди йде! Валяємося на підлозі, як довбані окуляри!

[Шукатимете Потім (Обсмикоку)]: Оу, а я думала, що ти тихий хлопець!

[Обсмикок (ще роздратованіше)]: Блять, хто взагалі у нашому дві тисячі *зацензурено* році каже "оу"?! Ти чув коли-небудь про кишківник, простату, простоту, га? Чула чи ні, крихітко?

*Раптом Обсмикок хапає свій лобзик і замахується, аби кинути його у вікно*

(Фрази нижче вимовляються одночасно)
[Шукатимете Потім]: Не кидай! Дбай про довкілля!
[Кинджал]: Ти з глузду з'їхав? Ніколи лікер не пив?
[Мишка]: Я згодна підлатати у твоїй кімнаті пляшки!

[Обсмикок (спокійно кричить)]: Зараз я кину його, як сер Вінстон Черчилль паління у 1965 році!

[Голос (входячи на сцену)]: Застигніть на душі своїй, бо інакше рознесе вас йобаний всесвіт у пух і прах нахуй!