Сценка перша – Від залізної сталі до хоботу Мій дивний фантазійний Бог

Сценка перша – Від залізної сталі до хоботу

*У кімнаті на яскраво-помаранчевому дивані сидить Патлатий Кинджал. З двох боків до нього підходять Обсмикок Кука та Сіра Мишка: перший – з лівого боку, друга – з правого. Обидва, підходячи, спотикаються об підлогу. Зупиняються біля Кинджалу*

[Мишка (Обсмикоку)]: Ну і?

[Обсмикок]: Ти їх вже купила?

[Мишка]: А в тебе є ще якісь варіанти?

[Обсмикок]: А в тебе вже нема мізків?

[Мишка]: Ні. І не забувай, що я вже рожева!

[Обсмикок (ніби не почувши, Кинджалу)]: А ти тут як?

*Кинджал сидить із кам'яним обличчям, встромивши свій погляд у шафу, що знаходиться за 300 ярдів від нього і якої не існує*

[Обсмикок]: Гей, Кинджал! Тут тобі пропонують дещо!

[Кинджал (прокинувшись)]: Що, де? А... Бач, тут така справа: мені взагалі не всралися ваші дублікати, я в туалет можу і без них ходити. Ти до речі знав, що земля кругла? Так от, виникає у нашому будинку, скажімо, Куций Хвіст, родич мій старий. І що? Він без дублікату не зможе зайти до туалету? Ой, я вас умоляю! Ти бачив той килим? Бачив чи ні, я питаю? Та все ти і так знаєш, дурень...

[Обсмикок]: Я тебе ненавиджу. Ти – лайно.

[Кинджал (беручи до рук газету)]: Навзаєм. Пішов нахуй.

[Мишка (Обсмикоку)]: От бачиш! Нічого він не розуміє!

[Обсмикок]: Та ти теж не краще. Ходімо звідси.

*Йдуть звідси*

Інтерлюдія перша (або ж променад перший) – Важкі кроки дають нову реальність

Коментарі