Pardonne moi

Théa Halut

Pardonne moi s'il te plaît De ne te laisser qu'une photo Qu'un fragment, qu'une plaie Pardonne moi de partir trop tôt Pardonne moi s'il te plaît De croire qu'une simple balle Éclatant de plein fouet Me force a dire au-revoir Pardonne moi je t'en pris D'être parti aussi vite Armée même au coeur Pour défendre mon peuple Pardonne moi de partir Le coeur lourd et enflammé De rage et de regrets De devoir fuire Cette guerre ne cesse dont jamais Malgré nos efforts, et notre haine Finirons nous donc tous enterrés Pour avoir réclamé liberté ? Promis je vous attendrais Toi et ta fille Promis je vous aimerez Ma femme et ma fille.

2020-12-23 22:07:01

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

CyberKy

Très joli, bien écrit !

Відповісти

2020-12-26 11:50:24

1

Théa Halut

@CyberKy merci beaucoup !

Відповісти

2021-01-15 18:32:12

1

CyberKy

@Théa Halut Au plaisir ! :D

Відповісти

2021-01-15 18:41:20

1

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15

16845

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12574