"Хмурый день "

Мой миленький цветочек Напиши мне пару строчек Я знаю ты не хочешь, Скучать одной в хмурый день И небо полно слёз , Которые таит темная ночь Согреет только тёплый зонт Оказанный моей добротой Душа твоя так велика , Она ранима ,как дождь сентября Уносит холодные печали берега Проходит смывая чувства молчания ... Промокли насквозь твои глаза На щеках остались капли дождя , Но пусть уйдут не спеша Все горести сердца отчаянья...

2020-06-04 17:51:35

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (7)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

@Eri Light пасифки няша 😘🧡🍫

Відповісти

2020-06-05 19:16:35

Подобається

Lady Laura

Классс😍

Відповісти

2020-06-07 11:39:45

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

@Lady Laura благодарю ))🧡

Відповісти

2020-06-08 07:40:24

Подобається

Інші вірші поета

Миті не розуміння себе " Вздох неба " Хотіла б ... Свет постепенно теряем...

Інші поети

Janocska

@Janocska

Marta_Zeppelin

@Marta_Zeppelin

Zinzee Noel

@undiscoveredflower

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

4890

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

1758