"Вопреки"

Світлана Корнійчук

(18+)
Полюбила не на шутку, больше нечего сказать! в твоих карих глазах я готова утопать. Твою нежною улибку, не забуду никогда! И твой голос сума сводит, лиш одну, одну, меня. Так хочу увидеть снова, но мне больше не дано! Потому что может снова, тебя просто всеравно. Твое сердце половина, будет биться воєдино! І тепер я понимаю, что тебя теряю. Вопреки жела я смислю! Что ти будеш моей жизнью. Но, уви.... я одинока, потому что жизнь жестока. Так зачем, зачем, так жить! Вопреки всему любить! І жить с смислю а разлуке, а в итоге все ми суки! Точку, ти поставил, запятая, но уви.... Уже другая, на моем и том же месте. Будет плакать у поезде. что же скажеш?!... Уходи, любит другого! Что виноват что Ти полюбила такого?! Ну зачем писать стихи, если больше нет любви! Вить, у каждой строчки, єсть бальние точки. Так, что будем думать дальше. Чтоб била только слатше... Не о боли, не разлуки. А щастя і любви! Потому что девушки могут любить Вопреки.

2021-07-01 20:05:12

Інші вірші поета

Осінь... (22.09.19) "Був" Ти мене забув? ....

Інші поети

ʀᴏꜱᴇ ꜰɪᴛᴢɢᴇʀᴀʟᴅ

@ravenpuff

Олежка

@Dzelin

Airad

@dassha

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

4995

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15927