"Вопреки"
(18+)
Полюбила не на шутку, больше нечего сказать! в твоих карих глазах я готова утопать. Твою нежною улибку, не забуду никогда! И твой голос сума сводит, лиш одну, одну, меня. Так хочу увидеть снова, но мне больше не дано! Потому что может снова, тебя просто всеравно. Твое сердце половина, будет биться воєдино! І тепер я понимаю, что тебя теряю. Вопреки жела я смислю! Что ти будеш моей жизнью. Но, уви.... я одинока, потому что жизнь жестока. Так зачем, зачем, так жить! Вопреки всему любить! І жить с смислю а разлуке, а в итоге все ми суки! Точку, ти поставил, запятая, но уви.... Уже другая, на моем и том же месте. Будет плакать у поезде. что же скажеш?!... Уходи, любит другого! Что виноват что Ти полюбила такого?! Ну зачем писать стихи, если больше нет любви! Вить, у каждой строчки, єсть бальние точки. Так, что будем думать дальше. Чтоб била только слатше... Не о боли, не разлуки. А щастя і любви! Потому что девушки могут любить Вопреки.
2021-07-01 20:05:12
6
0
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1185
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1672