Втікачка
Сідаю у поїзд, тікаю від тебе. Хоч, мабуть, насправді тікаю від себе. Хочу подітись, крізь землю звалитись, Щоб ніколи-ніколи більше не злитись. Не хочу я знову дивитися в очі, в ті очі, які мене більше не хочуть. Не хочу й не можу тебе не любити, Та злоба у серці буде горіти. Вона як те пекло, як отруйна змія. Мій мозок і душу – усе отравля. Не можу позбутися цього, Бо ти не дотримав чоловічого слова Ти зрадив надію, ти зради мене. Та рано, чи пізно все те мине. Я відлину у світ, де не з’явишся ти І знову я буду крізь простір іти.
2018-10-05 11:33:38
3
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1672
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4245