Она все ждёт..
Волной вдруг накотило сразу, Вдруг слезы полились рекой. Она так долго обо всем молчала, От всех,скрывав упорно боль. Ведь разговоры были за спиной , Она,словно не замечая,уходила.. И каждый день,придя домой, Она со злости в стены била. Соседи услыхав,стучали в дверь, И спрашивали: все нормально? Отнекиваясь,говорила да, А в мыслях где-то погибая. Смотря на руки,видя синяки, От боли задыхаясь,словно душат Она терпела,думая о них, Своей семье,любимом муже. Который был так далеко, Лежа напротив дома,в коме. Уже два года его нет, Он в выборе застрял, Где варианта два, Там либо смерть,либо борьба за жизнь, Не думаю,что выдержал бы каждый. Она все ждёт,и любит точно так же, Как раньше, ровно два года назад, До катастрофы,что случилась на дороге. Где все произошло,будь проклята,та самая весна.. Когда он вышел на дорогу, Не замечая света,ярких фар, Его снесло на метр, два Водитель пьяный переехав, Унесся в даль,все забывая о проблемах, Не думая,о человеке, Что сильно в помощи нуждался, Прекрасным папой был, И мужем,позавидовал бы каждый..
2018-03-29 23:38:09
5
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
4996
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1994