Сонячні промені...
Проходять повз нас Сонячні промені... Вперше літо Вдарило холодом... Востаннє попіл набирає форми Востаннє шпаги схрестивши Розріжемо тишу... Вода покаже старі образи... Згадаєш звідки ти... Туман, сліпий поводир, Візьме під лікоть. Ти не залишишся один. Біг-бен пробив дванадцяту, Про дощ прошу. А сонце твої сліди... Озираєшся... Я за тобой іду, Додому... Кричу, не можу Але, вода, брехливе стерво, Не лишає бруду. Востаннє шпаги схрестивши Розріжемо тишу... Вода покаже старі образи, Попіл набирає форми. Чорне стає білим, Червоні чорнила, Дадуть нам шанс, Віднайти свої крила.
2020-12-27 05:17:55
3
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2236
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2571