Зірки
На небо застелили скатертину з зір. По ним віщун читає наші долі. Але, яка із них моя? Можливо, та що з краю? Чи та, що вогником горить вдалині? Чи, ось ця, найперша в око потрапляє? Або ж моєї серед них нема. Немає і ніколи більш не буде.
Стою посеред ночі, намагаючись зібрати уламки. Скласти мозаїку в один звичний ряд. Та не виходить. Розпадається.
Ось, на сході зарево займається, не за горами новий день. А сумнів підлим ворогом ховається, не випускає із своїх тенет.
Камінь, друг мій, вірною рукою охороняє мій покій. Але тривога, маленьким мурашкою, прокрадається в спокою граніт. А я дивлюся на зірки і, марно, їх рахую, я намагаюсь віднайти те, що змило Забудь- Водою.
В мені щодня триває бій,між щастям і ненавистю злою. Вони щоночі схрещують мечі, не знаючи хто переможе. Лиш, коли дивлюся на зірки, вони залишають мою душу. Не розрізають кривавих ран. Лише тоді знаходжу спокою забуте поле, тому приходжу я сюди, щоб подивитись на зірки.
2020-12-08 05:49:16
3
0